3. Верховний Суд України.
Найвищим судовим органом у системі судів в Україні є Верховний Суд України.
До його складу входять 27 суддів по одному представнику від кожного краю, столиці, які обираються на Народному Вічі й від Ради Старійшин, як народного засідателя, який висувається Всеукраїнською Радою Старійшин, терміном на пять років.
Суддями Верховного Суду України можуть бути громадяни України, яким на день виборів сповнилося 40 років, які мають вищу юридичну освіту, стаж служби в юридичних органах не менше 15 років та володіють державною мовою.
Очолює Верховний Суд України Верховний Суддя, якого обирають із свого складу удді Верховного Суду України.
4. Місцеві суди України:
- загальний суд – районний, міський, посадний міста, гарнізонний військовий;
- господарський суд – крайовий, столиці;
- адміністративний суд – крайовий.
Апеляційні суди України:
- апеляційний загальний суд – крайовий, столиці, окружний військовий;
- апеляційний господарський суд – крайовий.
Вищі касаційні суди України:
- Вищий господарський суд;
- Вищий адміністративний суд.
5 Суддями вищих касаційних судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань права цих суддів.
Судді вищих касаційних судів відправляють правосуддя лише у складі колегії суддів.
Рекомендує кандидатури на обрання суддями місцевих загальних, господарських, адміністративних, апеляційних, вищих касаційних судів, Верховного Суду України – Вища Рада суспільного права України.
Усі народні судді обираються на Народному Віче відповідної адміністративно-територіальної одиниці, військові судді – військовослужбовцями на загальних зборах терміном на п’ять років.
Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних, які висуваються Народним Віче терміном на п’ять років.
Суддями можуть бути громадяни України, не молодші 30 років, які мають вищу правову освіту, стаж роботи в правових органах не менше п’яти років, володіють державною мовою, пройшли підготовку для служби суддею у закладі спеціальної підготовки суддів та атестаційну комісію.
Делегування функцій суддів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Незалежність суддів гарантується Конституцією і Законами України.
Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
За неповагу до суду і судді винні особи притягуються до правової відповідальності.
Держава забезпечує особисту безпеку суддів та членів їх сімей.
Звільнення з посади, припинення повноважень судді:
- порушення суддею присяги;
- набрання законної сили звинувачувальним вироком суду щодо нього;
- порушення суддею вимог щодо несумісності;
- неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
- подання суддею заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням;
- припинення громадянства;
- досягнення суддею віку 60 років;
- у разі смерті.
Судді несуть відповідальність за незаконні прийняті рішення, у тому числі прийняті колегіально.
Неправомірні прийняті рішення суду, що викликало обурення громадськості, розгляд їх справ здійснює Вища рада суспільного права.
Судочинство проводиться суддею одноособово, колегією суддів, з участю присяжних за принципом верховенства права, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та право надавати суду докази і доводити їх обґрунтованість, гласності і публічності судового процесу, забезпечення права на захист, надання права апеляційного оскарження рішення суду Судові ухвали виносяться судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
6. Вища Рада суспільного права України:
- вносить подання про вибори на посади суддів, а також здійснює розгляд питань звільнення їх з посад;
- прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог його несумісності та неправомірного винесення вироків;
- здійснює дисциплінарні провадження стосовно суддів та прокурорів;
- члени Вищої Ради суспільного права України призначаються з’їздом суддів України, з’їздом прокурорів України, з’їздом адвокатів України, з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ по шість членів, Всеукраїнською Радою Старійшин – три члени.
До складу Вищої Ради суспільного права України входять за посадою Генеральний Суддя Конституційного Суду України, Верховний Суддя Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.
7. Прокуратура України.
Прокуратура України – окрема служба, яка представляє державні інтереси.
Систему органів прокуратури становлять:
- Генеральна прокуратура України;
- прокуратури столиці, краю, району, міста, посаду міста та військова прокуратура.
Найвищою посадовою особою в централізованій системі органів прокуратури є Генеральний прокурор України, який очолює Генеральну Прокуратуру України.
Генеральний прокурор України призначається та звільняється з посади Гетьманом України.
Строк повноважень Генерального прокурора України – п’ять років.
Генеральний прокурор України призначає прокурорів столиці, краю, району, міста, посаду міста.
Прокуратура України здійснює:
- кримінальне переслідування та державне обвинувачення у кримінальних справах;
- представництво інтересів громадянина або держави у суді, у випадках визначених законом;
- нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно- розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних із обмеженням особистої свободи громадян.
Прокуратура може вносити касаційну скаргу на той чи інший вирок суду.
Розділ VIІІ
1. Державний бюджет та місцеві бюджети.
Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами України.
Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
Місцевими бюджетами визнаються бюджет краю, району, міста, посаду міста, містечка, селища, земства. Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними.
Бюджетна система України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку та звітності.
До складу бюджетів підлягають включення всіх надходжень та витрат бюджету, бюджетні кошти використовуються лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Державний бюджет та місцеві бюджети затверджуються відповідно Гетьманом, Старшинами, а рішення щодо звіту про їх виконання на Народному Віче у відповідності кожної адміністративно-територіальної одиниці.
Головні розпорядники Держаного бюджету – Гетьман України, місцевих бюджетів –Старшина.
До державного бюджету та місцевих бюджетів можуть вноситися зміни у випадках виникнення відхилення оцінки прогнозу макропоказників економічного та соціального розвитку та надходжень до бюджету а також зміни структури видатків бюджету та в інших випадках.
Контроль за видатками та використанням державних бюджетних коштів здійснює Казначейство України.
Фінансову діяльність органів державної служби контролює Рахункова Палата України.
Державний бюджет України та місцеві бюджети доступні для інформації.
2. Фінансово - банківська система.
В інтересах усього українського народу в Україні існують Державний національний банк України та Акціонерно-кооперативні банки, які підконтрольні йому.
Головним завданням національної фінансово-банківської системи держави є кредитування загальнодержавних галузевих програм економіки - промисловості, сільського господарства, будівництва ( у тому числі житлового), оборони, безпеки, правопорядку, науки, освіти, культури та спорту, медицини, екології, соціальної сфери, які виходять з національних суспільних інтересів на безвідсотковій основі.
Банківський відсоток компенсується лише відомчими витратами.
Головним завданням акціонерно-кооперативних банків є взаємне кредитування виробничої діяльності, іншої необхідності своїх акціонерів та вклади.
Керівництво акціонерно-кредитних банків в особі Старшини обирається акціонерами на загальних зборах виробничих або адміністративно-територіальних одиниць терміном на п’ять років, та контролюється наглядовою радою.
Термін керування може достроково припинятись за рішенням зборів при участі більшості акціонерів.
3. Засоби масової інформації.
Держава гарантує свободу діяльності засобів масової інформації.
Не допускається заборона, чинення перешкод з боку органів державної служби, установ, організацій, підприємств, об’єднань громадян, їх службових осіб законній професіональній діяльності працівників засобів масової інформації.
Не допускається та карається Законом монополізація засобів масової інформації органами державної служби, обєднаннями громадян, окремими особами, використання їх для дезінформації суспільства та в антиконституційних цілях.
Усі засоби масової інформації України служать інтересам українського суспільства, забезпечують його інформацією.
Мас-медіа захищають та відстоюють інформаційний простір від проникнення шкідливого національним інтересам впливу на українське суспільство.
Пріоритетом є пропаганда української духовності, історії, культури, традицій, мистецтва, здобутків, що збагачує та консолідує українську націю і державу.
Пропаганда усього українського за кордон.
Держава підтримує розвиток програм науково-пізнавального, виховного релігійного, мистецького, естетичного характеру, підняття ролi особистості журналіста у цій справі.
Держава захищає та дбає про безпеку працівників засобів масової інформації,
які викривають злочинність, корупцію, інші порушення законодавства України.
Обов’язкова персональна відповідальність журналіста, кореспондента, а також редакції за неправдиво подану інформацію.
4. Церква, релігійні організації.
Церква чинник духовності українського суспільства.
Назву “українська” мають право використовувати лише ті релігійні конфесії, центри яких знаходяться в Україні. Всі інші, центри яких знаходяться за кордоном – до їх офіційної назви добавляється слово – в Україні.
В Україні гарантується вільне віросповідання, право мати свою церкву.
Жодна релігія не може бути визнана державою, як обов’язкова.
В Україні забороняється ворожа пропаганда щодо будь-якої релігійної конфесії, її приниження.
Релігія, церкви і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а всі навчальні заклади – від них.
5.Загальні прикінцеві положення.
Конституція України - Конституція народовладдя, що є незмінним при прийнятті нових редакцій, доповнень, поправок.
Право приймати, вносити зміни, доповнення до Конституції України належить виключно народу України на Всеукраїнському Народному Віче, воно не може бути узурповане органами державної служби, або окремими посадовими особами.
Конституція не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Конституція України доповнюється законами України, які виходять з її положень.
Конституція України набуває чинності з дня її прийняття.
День прийняття Конституції України є державним святом – Днем Конституції України.
Пояснення окремих нових термінів Конституції України.
Впровадження нових назв є їх історичне відновлення та застосування термінів українського походження.
Край - у минулому область.
Посад міста - у минулому район міста.
Поселення міста - у минулому мікрорайон міста.
Містечко - місто без мікрорайонів.
Земство - у минулому сільська Рада.
Гетьман - у минулому Президент.
Гетьманська Канцелярія - у минулому Кабінет Міністрів.
Канцлер - у минулому Прем’єр-міністр.
Підканцлер - у минулому Віце-Прем’єр-міністр.
Державна адміністративно- територіальна служба у минулому Держадміністрація.
Старшина - у минулому Голова.
Підстаршина - у минулому Заступник голови.
Староста - посадова особа Державної адміністративно-територіальної служби у одній особі.
Служба правопорядку - Міністерство внутрішніх справ.
Рятувальна служба - Міністерство надзвичайних ситуацій.
Гетьманська варта - Служба підпорядкована безпосередньо Гетьману.
Родина - у минулому сім’я.
Агрогосподарство - сільське господарство
Розробник Гуменюк Олег Степанович