Розробник Олег Гуменюк
Ми, громадяни України, втілюючи у життя результати волевиявлення усього народу України на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року, та багатовікове прагнення своїх предків до самостійності, спадкувавши ідеї викладені у першій Конституції Гетьмана Пилипа Орлика, майбутнього творення незалежної козацької держави, ставши на незалежний шлях розвитку, ставлячи за мету створення народної республіки Україна, закладаючи в основу своєї діяльності українську національну ідею, справедливе суспільство, з правом володіння кожним громадянином своєї частки загальнонародного багатства за рахунок розвинутої економіки та господарства, високого рівня науки, освіти, культури, медицини та охорони здоров’я, унормовуючи стосунки між владою народу та органами державної служби, встановлюючи правосуддя, соціальну справедливість, усуваючи корупцію, запроваджуючи міцну оборону від зовнішньої небезпеки, забезпечуючи собі і своїм нащадкам достаток, благополуччя, внутрішній спокій і волю, видаємо цю Конституцію України.
Конституція громадян України.
-Конституція України має найвищу правову силу.
-Закони, інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та мають відповідати їй.
-Ніщо у цій Конституції не може тлумачитися на шкоду будь-яким правам особи, народу й України у цілому.
- Громадянин України – найвищий статус в українському суспільстві.
-Конституція України передбачає рівність усіх громадян перед Законом, незалежно від їх соціального і посадового статусу.
І. Країна
1. Україна – країна, територія з її населенням розташована у Центрально-Східній частині Європи, кордони якої межують на Заході з республіками Румунія, Молдова, Угорщина, Словаччина, Польща, на Півночі з республікою Білорусь, на Сході з республікою Російська федерація, на Півдні омивається Чорним та Азовським морями. Морські кордони межують з Румунією та Російською федерацією.
До материкової частини України належать півострів Крим, острови Зміїний та Тузла.
ІІ. Суспільство
1.Українське суспільство є громадянським, яке об’єднує у собі вільних і рівноправних громадян на основі соціальної справедливості.
2. Основою українського суспільства є національна консолідація та суспільний колективізм.
3. Українське суспільство має спільну правову систему, національну, соціальну та культурну ідентичність.
4.Соціальна активність громадян базується на їх впливі на політичні, виробничі, соціальні та духовні процеси у суспільстві.
5.Головною цінністю суспільства є люди з її інтересами, правами і свободою.
6.Економічна свобода громадян України, як суб’єктів виробничих відносин, базується у їх виборі форм і здійсненні підприємницької діяльності, свободі і добровільної праці на основі вільного вибору форм і видів трудової діяльності.
7.Основними складниками українського суспільства є суспільна та приватна власність на засоби виробництва.
8.Суспільно-правовим статусом особи в Україні є високопродуктивна суспільно-корисна праця, служба народу, чесно зароблені кошти та чесно надбана власність.
9.Суспільним поділом праці є розмежування у суспільстві різних соціальних функцій, що виконуються громадянами, колективами, спільнотами з різних сфер суспільства – промисловості, аграрного господарства, науки, освіти, охорони здоровя, мистецтва, збройних сил, інших силових структур.
10.В українському суспільстві існує надійна і ефективна система соціального захисту кожної людини, ідеологічна і політична свобода, наявність демократичних інститутів і механізмів, які забезпечують кожній людині можливість впливати на формування і здійснення державної політики.
11.Українське суспільство формується у взаємодії зі цивілізованою світовою спільнотою на засадах єдності, співпраці, незалежності та рівності народів, культур та екологічних інтересів.
12. Ідеологія українського суспільства базується на основі націоналізму, соціалізму, солідаризму.
13. Національна ідея - стратегія розвитку українського суспільства на основі народовладдя та одержання кожним громадянином України безумовного базового доходу у якості дивідендів за використання належної йому частки загальнонаціонального ресурсу.
Основою національної ідеї є віковічне прагнення українського народу – ЗЕМЛЯ, ВОЛЯ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ!
Реалізується національна ідея через пріоритет національних інтересів.
Базується національна ідея на основі – людина, родина, рід, громада, держава.
14.В Україні існують – земельний, водний, лісовий, надровий суспільні фонди, які об’єднані у єдиний Національний фонд природних та мінеральних ресурсів, основою діяльністю якого є їх охорона, видобуток та використання.
15.Суспільною власністю є:
-земля її надра, корисні копалини, ліси, водні, природні, мінеральні ресурси, повітряний простір над територією держави, прибережні шельфи морів, а також усі енергоресурси, стратегічні підприємства, комунікаційні шляхи сполучень, транспорт, зв'язок;
-алмазний фонд, золотий запас державної скарбниці, національні історичні та культурні цінності.
Весь економічний, господарський і науково-технічний потенціал, що створений народом на території України є їх власністю.
Суспільна власність держави не може відчужуватись.
На володіння, користування і розпорядження національним багатством у державі виключне право має народ України.
Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності й господарювання, соціальну спрямованість економіки.
16.Земля України не є товар, а власність усього українського народу, рента – власністю - територіальної громади і держави.
- Уся територія України закріпляється за територіальними громадами з їх органами самоуправління, як суб’єкта права власності на землю.
- Право наділяти землею користувачів або позбавляти їх цього права надається місцевим органам влади – Народному Віче.
- Контроль за використанням землі господарниками здійснюють місцеві органи державної служби.
- У разі нецільового використання, або недбалого ставлення до землі у землекористувачів вона вилучається з повним відшкодуванням завданих збитків.
- Забороняється приватизація, продаж, дарування, обмін, застава земель агрогосподарського, лісогосподарського, природно-заповідного, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, земель водного фонду та земель у надрах якої є природні поклади.
-Агрогосподарські угіддя надаються у користування лише тим суб’єктам господарювання, які самостійно(індивідуально чи колективно) згідно призначення їх використовують.
-Присадибні земельні ділянки надаються для обслуговування розміщених на них будівель та ведення присадибного господарства.
-При спадщині для користування землею укладається угода.
-Інвесторам, утому числі іноземним, земля надається в оренду з щорічним у4точненням величини рентної плати, або на правах участі у спільному господарюванні.
-Зміна статусу призначення землі вирішується усією територіальною громадою на Народному Віче після погодження в органах державної служби даної адміністративно - територіальної служби.
-Земельна рента, як дохід від користування землею, сплачується усіма без винятку землекористувачами до місцевого і державного бюджетів на громадські і суспільні потреби.